ПІД СОНЦЕМ ТОСКАНИ

Навіть якщо ви ніколи не були у Флоренції, я впевнена, що це місто вам знайоме. Адже саме тут, неподалік столиці Тоскани, народився чи не найвідоміший представник епохи Відродження – Леонардо Да Вінчі. А флорентійський собор Санта-Марія-дель-Фйоре став одним з головних символів Ренесансу. Та навіть відома дитяча казка про Піноккіо – і та походить саме з цього тосканського регіону.

 Як добратися

У самій Флоренції є аеропорт і туди літають лоукостери. Однак ми прилетіли в Пізу – так було  значно дешевше, навіть з урахуванням добирання до Флоренції. У Пізі аеропорт імені Галілео Галілея знаходиться фактично в місті. Звідти пішки до залізничного вокзалу – хвилин 20-30. А з вокзалу до Флоренції регулярно їдуть потяги компанії Trenitalia, ціна квитка – 8 євро, у дорозі – приблизно годину.

 Що робити у Флоренції

Навіть якщо поїздка до головного міста Тоскани всього на пару днів, за цей час можна багато чого встигнути. Однією з найбільш впізнаваних і розрекламованих пам’яток міста є пішохідний міст Веккіо (Ponte Vecchio) через річку Арно. І хоча мостів там безліч, саме цей, в самісінькому центрі – найвідоміший та найінстаграмніший. Колись він був дерев’яним, та з 1345 року збудували кам’яний.

У Середньовіччі на мосту було багато м’ясних крамниць. Згодом місце стало точкою тяжіння для тих, хто ходив на закупи. Крамниць більшало, а місця більше не ставало. Тож на мосту почали добудовувати поверхи магазинів, доки він не перетворився на справжню «шопінг-галерею». До речі, кажуть, що це єдиний міст Флоренції, що не постраждав під час Другої Світової війни.

Одразу біля мосту – ще одна культова споруда – галерея Уффіці (Galleria degli Uffizi). Один з найбільших музеїв Європи, що розміщується в приміщенні палацу. Тут зібрані найвідоміші твори європейських і, зокрема, італійських митців: Леонардо Да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля, Ботічеллі, Рубенса, Альбрехта Дюрера, Тіціана.

Після відвідин галереї я сказала, що антидепресанти можуть коштувати 12 євро – саме такою була ціна вхідного квитка. Бо мистецтво лікує душу. Особливо зранену війною.

Основні пам’ятки Флоренції знаходяться в середмісті, тож усе можна обійти пішки. Адже місто не таке велике, як Рим чи Неаполь. Дорогою від галереї Уффіці до центру є затишна площа Синьйорії (Piazza della Signoria). Тут є багато цікавих скульптур, зокрема копія відомої статуї Давида авторства Мікеланджело.

Взагалі Давид є сувенірним символом Флоренції. Його бюсти й зображення повсюди: на листівках, брелках, різному крамі. Чомусь особливу популярність у туристичних крамницях мають геніталії Давида.

Інший «герой» сувенірних магазинів – це звичайно ж Піноккіо.

І ось так, блукаючи вуличками, задивляючись на флорентійську архітектуру, сам не помічаєш, як опиняєшся коло найголовнішої споруди Тоскани – собору Санта-Марія-дель-Фйоре (Duomo di Firenze).

Це дійсно витвір мистецтва – інакше не скажеш. І, якщо чесно, з вулиці фасад мені сподобався набагато більше, ніж інтер’єр. Вхід у храм безкоштовний – платний лише на оглядовий майданчик.

А от безкоштовно подивитися на панораму Флоренції можна з площі Мікеланджело, що знаходиться на пагорбі над річкою.

Найкраще сюди піднятися на заході сонця. Надвечір тут збирається багато людей – сідають на сходах, часто з пікніком, і дивляться неймовірне «кіно». Тут дійсно один з найтоповіших видів на місто.

Їжа

Як і у всій Італії, у Флоренції смачна кава та випічка. Тому ранок точно варто починати з філіжанки еспресо, капучино чи макьято з чимось солоденьким. Мені дуже подобається італійська звичка забігати перед роботою випити caffe у барі, ще й почитати газету. Так, в Італії досі популярні паперові газети. І на перших шпальтах там були новини про Україну.

А от суто місцева гастрономічна фішка – це лампредотто (сендвіч з субпродуктами) та флорентійський стейк. Ні те, ні інше я не спробувала – надто воно коштовне)) Але паста теж смачна! Можу порекомендувати колоритну тратторію La Capannina Bistrot на Via Sant Antonino. Ми знайшли цей заклад випадково, ціни там цілком демократичні, а  їжа смачна, домашня, порції гігантські! Як і більшість класичних тратторій, відчиняється лише на обід і на вечерю.

Звісно, я не могла оминути центральний ринок Флоренції (Mercato Centrale) з крафтовими товарами. Туди привозять зі всього регіону овочі, сири, ковбаси, прошутто й інші смаколики та делікатеси, як от цибульковий джем до сиру або трюфельну пасту – гастрономічні символи регіону.

Ринок – це взагалі моє улюблене місце. «Зелений базар» в Баку і Гранд базар в Стамбулі. Неймовірні торгівельні ряди в Марракеші і Фесі. Казкові східні базари в персидському Ісфахані й Ширазі. Ринки-фудкорти в Будапешті, Вільнюсі, Севільї й Лісабоні, рибний базар у  Фетхіє – такі місця запам’ятовуються найбільше.

Тож навіть якщо у Флоренції ви на день-два, не оминіть увагою місцеві делікатеси! Адже подорожі – це не про точку на карті. Подорожі – це про людей, їхню культуру і, звичайно, їжу!

При копіюванні фото, тексту чи його фрагменту посилання на цей блог обов’язкове!