ТУРЕЦЬКЕ МОРЕ БЕЗ ПУТІВКИ


Анталья

«Класика» пакетного відпочинку. Нам же було цікаво подивитися саме місто, а не пляжі. Тож можу з упевненістю сказати: екскурсійна Анталья також існує. Водночас цікаво тут може бути не лише влітку, а й взимку, та і взагалі у будь-яку пору року – особливо на контрасті із українською погодою.

Краєвид з вікна готелю в старому місті

Щодня зі Стамбула до Антальї літають лоукостери Pegasus I AnadoluJet з квитками від $20. А до Стамбула з багатьох українських міст добратися тим же «Пегасусом» зовсім не проблема. З аеропорту Антальї до центру міста зручно їхати трамваєм. Його зупинка – зліва від виходу із зони прильоту (потрібно піднятися на перон сходами). За півгодини він довезе вас до самісінького Калеїчі – центральної історичної частини Антальї (зупинка İsmet Paşa). Трамваї їздять з шостої ранку і до опівночі.

Саме тут, на вузьких вулицях старого міста, ми зупинилися в невеликому Mia Boutique Hotel. Оскільки Анталья була лише транзитним містом на одну добу у нашій мандрівці турецьким Середземноморям, то таке житло було досить зручним. Адже до головних памяток звідси – рукою подати.

Старе місто – Калеїчі – відновлене, хоча виглядає доволі автентично. Тут затишні вулиці з білими будинками, деревяними балконами і черепичними червоними дахами. Безліч квітів, котів і красивих крамниць. А ще – дорогих закладів. Бо ж туристичне місце. Тому наш хост порадив шукати місце для вечері у кварталах через дорогу. І там дійсно ціни на кебаб виявилися більш адекватними.

Калеїчі

Чи не найголовнішою пам’яткою must see в Антальї є античні Ворота Адріана (Hadrian Kapısı), збудовані на честь римського імператора у 130 році. Під аркою збереглися навіть сліди від тодішніх колісниць.

Ворота Адріана

Ще одна цікавинка часів давніх римлян – Башта Хидирлик (Hıdırlık Kulesi). Тепер довкола вежі знаходиться мальовничий парк Карааліоглу, звідки відкриваються чудові краєвиди.

Вежа Хидирлик

У самому місті також є кілька пляжів, один із них – Мермерлі – прямо в центрі, біля підніжжя парку. Mermerli Plajı пропонує шезлонги й парасольки за окрему плату. Але особисто мені було б не дуже комфортно там купатися і засмагати. Пляж буквально оточений оглядовими майданчиками з натовпами туристів, а ще поряд маріна з яхтами, тож ні про яку камерність і приватність зовсім не йдеться. Але якщо часу обмаль, а в море хочеться – тоді це рішення.

Пляж Мермерлі

Трохи далі від центру є великий пляж Коньялти, який вважається міським.  Судячи з фото, місця там вистачить усім. Але в нас не було часу це перевірити. Бо Анталья була у нас перевальним пунктом дорогою з Іракського Курдистану до Каша. Тож вже наступного дня ми вирушили на автовокзал, щоб їхати далі на південь.

На автовокзал можна доїхати усе тим же трамваєм, що їде в аеропорт? але у напрямку Fatih (виходити на зупинці Otogar).

Каш

Каш – невеличке містечко, яке з одного боку оточили високі гори, а з іншого – Середземне море. Тут вода особливого бірюзового кольору, вулиці тонуть у квітах, а домашню атмосферу створюють котики, яких в Каші тисячі.

Каш знаходиться за 200 км на південь від Анталії. Тож їхали ми чотири години маршруткою. До найближчого аеропорту в Даламані – 150 км. Саме тому, як пишуть тревел-сайти, тут немає готелів all inclusive, а серед туристів – переважно турки й європейці і майже немає росіян. Угу, якби ж то. Не вірте гуглу й блогерам, туристів із сусідньої країни тут тьма! Але і німецьких та британських пенсіонерок теж вистачає. Їх особливо люблять продавці й офіціанти. Бо так, як вони їх улещують заради чайових («my darling, my best friend, my sweetheart»), я ще ніколи не чула.

У Каші дуже гарні заходи сонця

Каш – місто курортне, тому тут готель на готелі, пансіон на пансіоні, ресторан на ресторані. Таке враження, що місцеві жителі тут і не живуть. Увечері дуже багато відпочивальників на вулицях. Ну хіба що гучних дискотек немає. Я уявляла собі Каш дещо меншим, тихішим, камернішим. Страшно тоді уявити, що робиться в якомусь Кемері чи Анталії та ще й влітку, «в сезон». Та тим не менше, у Каші нам сподобалося!


Краєвид з тераси пансіону

Містечко розкидане на пагорбах. Тож трохи доведеться ходити вгору-вниз. Однак вулиці настільки мальовничі, що тобі хочеться зазирати за кожний ріг, пройтися кожним провулком.

Центр міста

У центрі міста – маріна з яхтами, а на набережній – сотні ресторанчиків з морепродуктами. А на горизонті, куди б не пішов, завжди буде видно грецький острів з італійською назвою Кастеллорізо. Туди з Каша всього-навсього пару кілометрів, тож ходять пароми (у пандемію не плавали).

о. Кастеллорізо

Каш – царство оливкових дерев. Вони ростуть на пагорбах вздовж моря. Особливо мальовничо біля античного амфітеатру. Сюди всі приходять на заході сонця.


У самому місті дуже багато пляжів, де вхід через ресторан. Система працює так: ти щось замовляєш у барі, і тоді можеш безкоштовно зайти, а також користуватися лежаками. Однак такі пляжі – це звичайна платформа з драбиною у воду, там немає пологого спуску.

Типовий "пляж" в Каші

Трохи далі від центру міста на схід знаходиться мальовничий пляж Бюйюкчакил (Büyükçakıl Plajı). Сюди найкраще приходити вранці, коли немає людей. На пляжі є шезлонги, парасолі, а також туалет та душ.

Пляж Бюйюкчакил

На пляжі багато морських котиків :)

А за 15 км від Каша розташований один з найкрасивіших пляжів Туреччини – Капуташ. Туди можна доїхати маршруткою з міського автовокзалу хвилин за 20-25. Вхід на Капуташ безкоштовний, плату беруть лише за парасольки і лежаки. Тут також є туалети і душ. Місце однозначно варто того, щоб туди поїхати. А сам Каш – аби тут затриматися на кілька днів, а то й  тижнів.

Пляж Капуташ

Спуск до Капуташу

Фетхіє

Як на мене, це найоптимальніше місто, якщо хочеться релаксу і пляжно-морського відпочинку. Після довгих мандрів турецькою Месопотамією та Іракським Курдистаном хотілося саме такого: готель на березі, з вікна видно море, а до пляжу – 1 хвилина пішки.

Ми зупинилися біля найдовшого кількакілометрового пляжу Чалиш (Çalış Plajı). Цей район не в центрі міста. Але у середмістя можна легко добратися на таксі, ціни приблизно ж такі, як в Україні.

Вид з вікна готелю

Район пляжу Чалиш гарний для проживання тим, що крім великого вибору готелів, бонусом тут йдуть прекрасні морські заходи сонця. Вздовж пляжу – довга-довга набережна з десятками ресторанів. Тому вечеря морепродуктами з таким краєвидом – це просто must do It.

У Фетхіє заходи сонця – окрема атракція, яку не можна пропускати

На самому пляжі, як і на всіх попередніх, не пісок, а галька. До того ж, темного кольору. Але море було доволі чисте.

Одного дня ми вирішили піти до центру пішки. Шлях пролягав через чудову відпочинкову зону – Şehit fethi bey parkı. У цьому парку на березі затоки можна зависнути надовго – як дорослим, так і дітям.



Головним символом міста є давні лікійські гробниці, висічені у скелях. Кажуть, що вони збудовані у IV ст. до н.е. Вхід до гробниць платний, але це варто того, щоб буквально доторкнутися до історії і помилуватися запаморочливою панорамою.


Краєвид від Лікійських гробниць

А після гробниць лікійців ми забрели у міські вулиці. Особливо колоритною виявилася компанія кіз на шляху. Вони перевірили рюкзаки та дозволили сфотографуватися 😊


Ще однією локацією, яку я хотіла відвідати у Фетхіє, був Balık Pazarı – рибний ринок. Система працює так: ти обираєш на базарі будь-яку рибу чи морепродукти, а далі несеш у ресторан, яких тут безліч, і тобі всі дари моря готують. Однак тут настільки багато російськомовних турків, які сприймають тебе за московську Наташу, що враження лишаються такі собі.

Хоча Фетхіє і називають «маленькою Англією» через те, що тут проживає багато британців, та особисто моє враження – це маленьке Підмосковя. Тому якщо для вас питання відпочинкового сусідства принципове, варто, мабуть, обирати менш відомі місця для відпустки.



При копіюванні фото, тексту чи його фрагменту посилання на цей блог обов’язкове!

Месопотамія: Не «оллінклюзивна» Туреччина

Стамбул під час карантину: чи варто летіти?

Коментарі

Популярні публікації