СТАМБУЛ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ: ЧИ ВАРТО ЛЕТІТИ

Covid-19 сильно зіпсував і змінив тревел-плани усім, хто любить подорожувати. І якщо ще у березні 2020-го всі прагнули повернутися з мандрівок додому і пересидіти цей час, то вже влітку, а тим паче восени і взимку, мандрівки почали поступово відновлюватися. І Туреччина стала одним із найдоступніших напрямків.



ПЛР-тест на коронавірус – тревел-опція-2021


Восени і на початку зими 2020-го найдешевші квитки до Стамбула зі Львова пропонував лоукостер Pegasus – від $20 в один бік. Рейс прибуває в аеропорт Sabiha Gökçen. Звідти до площі Таксім курсують шатли Havabus, ціна проїзду – 24 ліри. Наскільки знаю, їдуть і звичайні міські автобуси.



Для подорожі в Туреччину обовязково потрібно здати тест на коронавірус. Результат має бути негативним, англійською мовою, з мокрою печаткою лабораторії. Тест питають і у львівському аеропорті на стійці реєстрації, і турецькі прикордонники. На даний момент Україна знову повернула Туреччину до «зеленої зони». Під час нашої подорожі вона ще була у червоній, тож ПЛР-тест довелося здавати і вдруге – по прильоту зі Стамбула. Загалом існує обмежений перелік лабораторій, які мають право заносити результат в додаток «Дій вдома». Його можна переглянути на сайті МОЗ.


Карантинна атмосфера Стамбула


Ми прилетіли до Стамбула у будні, адже на вихідних там посилювався карантин. Натомість у будні дні це мало відчувається. Насправді найбільше впадають в очі лише люди у масках. Турки їх носять навіть на вулиці, в цьому плані вони дуже дисципліновані. З туристів найбільше російськомовних, їх можна також впізнати по відсутності масок. Європейців дуже мало – лише поодинокі мандрівники.



Кафе і ресторани працюють лише на виніс. Але голодним у Стамбулі залишитися нереально. На набережних, як і раніше, всюди продають їжу та напої: кебаб, балик екмек, соки, каву, чай. Цього разу я таки скуштувала турецький зимовий напій салеп – схоже на молочний кисіль. Його також продають найчастіше на берегах Босфору.




У пекарнях, їдальнях та інших закладах харчування замовлення приймають і готують дуже швидко. Порції, як завжди, великі, хліб і прибори кладуть безкоштовно за замовчуванням. Єдине – потрібно знайти місце, аби поїсти: парк, лавочки, набережна або ваше помешкання. Ніяких відкритих терас, на відміну від Львова. До речі, ціни на житло на Booking та AirBnb зараз дуже низькі.


Що подивитися і скуштувати


Оскільки в Стамбулі ми вже вдруге (хоча фактично втретє – адже ще був транзит через Стамбул з Тегерана), то хотілося побачити те, куди в перший раз ноги не дійшли. Тому ми вже не відвідували мечеть Сулейманіє, Дівочу вежу, Цистерну Базиліка, Блакитну мечеть. До речі, Блакитна мечеть зараз на реставрації, усе її подвір’я і мінарети у риштуваннях.


А от у Святу Софію нарешті сходили. Адже тепер це не музей, а звичайна мечеть, тому і вхід став безкоштовним. Хоча ні, мечеть з неї таки незвичайна, а понад тисячолітня. А от православні фрески в Айя-Софії тепер завішані ісламськими плакатами; подивитися можна лише на ті, що на самісінькому вході.




На азійський берег також сплавали на паромі. Цього разу вирішили краще роздивитися місцевість, тож забрели в колоритний район Üsküdar. Тут багато кольорових фотогенічних будинків, особливо на вулиці İcadiye. Але деякі заклади харчування взагалі закриті. А в тих, що працюють, ціни не дешевші, а то й дорожчі за ті, що в європейській (центральній) частині міста.



Також ще одним улюбленим районом Стамбула є Фатіх з його колоритними грецькими та єврейськими кварталами, зокрема Балатом та Фенером. Вони вважаються бідні районами, проте колорит тут такий, що хочеться зупинятися на кожному кроці. Тут багато атмосферних кавярень, неформалів і просто цікавих людей, які люблять випити чаю чи кави. А варто звернути від туристичних вулиць трохи догори – і потрапляєш у локальне життя місцевих, де багато котів, дітей, де випраний одяг сушать між будинками, як в Неаполі.




Улюблена кавярня з котами Naftalin також працює, щоправда на виніс. Єдиний бонус – я дуже попросила принести каву у керамічній чашці, а не одноразовому стаканчику. До речі, саме в «Нафталіні» місцеві радили випити каву дібек. І хоча її батьківщиною є місто Мардін під сирійським кордоном, в Стамбулі цей напій мене теж дуже сподобався. Можливо, тому, що немає з чим порівняти. Але це дуже-дуже м’яка кава з неймовірним ароматом. Для тих, хто не любить міцну каву по-турецьки, як я.




А от для любителів солодощів можу порадити пекарню Şirin Fırın біля Галатської вежі. Там продається найсмачніша фісташкова пахлава, яку я коли-небудь їла у своєму житті. Хоча ціни не найдешевші, та воно того вартує!



Стамбул з висоти


На будь-яке місто цікаво поглянути з висоти пташиного польоту. Стамбул – не виняток. Старе місто, як і Рим, знаходиться на семи пагорбах, тож з панорамами проблем немає. А ще тут багато різних локацій, в центрі і поза ним, звідки відкриваються гарні види.



Галатська вежа – мабуть, найбільш туристична. Та, тим не менше, панорама на Стамбул звідси приголомшлива – огляд на 360 градусів. Видно все: старе місто, Босфор, Мармурове море, затоку Золотий Ріг, а ще Принцеві острови на обрії. І, звісно, найвідоміші мечеті та хмарочоси. Вхід на вежу коштує 30 лір. Каса – у червоному вагончику ліворуч від входу на башту. Сюди варто прийти на заході сонця, коли хороша погода.




Sapphire tower – хмарочос у діловому кварталі Левент. Кажуть, це найвищий оглядовий майданчик Стамбула. Тут на місто можна подивитися з висоти 53 поверху. Як на мене, це варіант для тих, хто в Стамбулі не вперше і вже обійшов основні пам’ятки. З оглядового майданчика вид як на долоні. Також цікаво прийти сюди увечері, щоб побачити, як запалює вогні Стамбул. А також, щоб прогулятися зовсім іншим Стамбулом. На оглядовому майданчику є кав’ярня, але під час карантину вона не працює. Вхід також недешевий – 38 лір. За ці гроші можна повечеряти у Стамбулі. Але найбільше розчарування – брудні вікна, тому супер-якісні фото та відео тут не вийдуть. Добратися до «Сапфіру» можна на метро – до зупинки Levent 4. До речі, оскільки Sapphire tower – це торговий центр, на вході вимагають показати HES-код (код здоровя). Його можна отримати лише з турецької сімки, відправивши на певний номер повідомлення з даними, з якої ви країни. Зробити цей код нам допомогли на рецепції готелю.

Вид з цього хмарочосу можна переглянути в моєму Instagram.

Тераса ресторану Seven Hills – як на мене, звідси найкращий вид на район Султанахмет: Айя-Софію, Блакитну мечеть, Босфор і Мармурове море. Під час карантину ресторан працює. На терасу пускають навіть просто так, безкоштовно. Нам одразу сказали, де ліфт і на який поверх підійматися. Сюди я точно можу радити прийти, якщо хочете зробити гарні фото і просто помилуватися краєвидами.




Висновок


Це були неймовірні три з половиною дні, де +15 і сонце на початку січня – хороша альтернатива львівській похмурій зимі. Єдине, що додаткові витрати на ПЛР-тести. Але загалом зараз у Стамбулі туристів не дуже багато, водночас практично все працює, життя вирує. Минулого січня ми за 10 євро зганяли на Кіпр, і вже тоді я зрозуміла, як це круто – проводити зиму на березі моря під пальмами. Тому моя відповідь: однозначно летіти!




Як цікаво і бюджетно провести вихідні в інших країнах можна прочитати за посиланнями:

 

По той бік Дністра: Сорока – «циганська столиця»

 

Чому варто побувати у Баку

 

Морське Око: карпатське диво

 

Румунія на вихідні: Веселий цвинтар

 

Berlin - poor, but sexy

 

Братислава: найдешевша столиця

При копіюванні фото, тексту чи його фрагменту посилання на цей блог обов’язкове!

Коментарі

Популярні публікації