СТАМБУЛ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ: ЧИ ВАРТО ЛЕТІТИ
Covid-19 сильно зіпсував і змінив тревел-плани усім, хто любить подорожувати. І якщо ще у березні 2020-го всі прагнули повернутися з мандрівок додому і пересидіти цей час, то вже влітку, а тим паче восени і взимку, мандрівки почали поступово відновлюватися. І Туреччина стала одним із найдоступніших напрямків.
ПЛР-тест на коронавірус –
тревел-опція-2021
Восени і на
початку зими 2020-го найдешевші квитки до Стамбула зі Львова пропонував
лоукостер Pegasus – від $20 в один бік. Рейс прибуває в аеропорт Sabiha Gökçen. Звідти
до площі Таксім курсують шатли Havabus, ціна проїзду – 24 ліри. Наскільки знаю, їдуть і
звичайні міські автобуси.
Для подорожі
в Туреччину обов’язково
потрібно здати тест на коронавірус. Результат має бути негативним, англійською
мовою, з мокрою печаткою лабораторії. Тест питають і у львівському аеропорті на
стійці реєстрації, і турецькі прикордонники. На даний момент Україна знову
повернула Туреччину до «зеленої зони». Під час нашої подорожі вона ще була у
червоній, тож ПЛР-тест довелося здавати і вдруге – по прильоту зі Стамбула.
Загалом існує обмежений перелік лабораторій, які мають право заносити результат
в додаток «Дій вдома». Його можна переглянути на
сайті МОЗ.
Карантинна атмосфера Стамбула
Ми прилетіли
до Стамбула у будні, адже на вихідних там посилювався карантин. Натомість у
будні дні це мало відчувається. Насправді найбільше впадають в очі лише люди у
масках. Турки їх носять навіть на вулиці, в цьому плані вони дуже
дисципліновані. З туристів найбільше російськомовних, їх можна також впізнати
по відсутності масок. Європейців дуже мало – лише поодинокі мандрівники.
Кафе і ресторани працюють лише на виніс. Але голодним у Стамбулі залишитися нереально. На набережних, як і раніше, всюди продають їжу та напої: кебаб, балик екмек, соки, каву, чай. Цього разу я таки скуштувала турецький зимовий напій салеп – схоже на молочний кисіль. Його також продають найчастіше на берегах Босфору.
У пекарнях, їдальнях та інших закладах
харчування замовлення приймають і готують дуже швидко. Порції, як завжди,
великі, хліб і прибори кладуть безкоштовно за замовчуванням. Єдине – потрібно
знайти місце, аби поїсти: парк, лавочки, набережна або ваше помешкання. Ніяких
відкритих терас, на відміну від Львова. До речі, ціни на житло на Booking та AirBnb зараз дуже низькі.
Що подивитися і скуштувати
Оскільки в Стамбулі
ми вже вдруге (хоча фактично втретє – адже ще був транзит через Стамбул з Тегерана),
то хотілося побачити те, куди в перший раз ноги не дійшли. Тому ми вже не
відвідували мечеть Сулейманіє, Дівочу вежу, Цистерну Базиліка, Блакитну мечеть.
До речі, Блакитна мечеть зараз на реставрації, усе її подвір’я і мінарети у риштуваннях.
А от у Святу Софію нарешті сходили. Адже тепер
це не музей, а звичайна мечеть, тому і вхід став безкоштовним. Хоча ні, мечеть
з неї таки незвичайна, а понад тисячолітня. А от православні фрески в Айя-Софії тепер завішані ісламськими
плакатами; подивитися можна лише на ті, що на самісінькому вході.
На азійський
берег також сплавали на паромі. Цього разу вирішили краще роздивитися
місцевість, тож забрели в колоритний район
Üsküdar. Тут багато кольорових фотогенічних будинків, особливо на вулиці
İcadiye. Але деякі заклади харчування взагалі закриті. А в тих, що працюють,
ціни не дешевші, а то й дорожчі за ті, що в європейській (центральній) частині
міста.
Також ще
одним улюбленим районом Стамбула є Фатіх
з його колоритними грецькими та єврейськими кварталами, зокрема Балатом та
Фенером. Вони вважаються бідні районами, проте колорит тут такий, що хочеться
зупинятися на кожному кроці. Тут багато атмосферних кав’ярень, неформалів і просто цікавих
людей, які люблять випити чаю чи кави. А варто звернути від туристичних вулиць
трохи догори – і потрапляєш у локальне життя місцевих, де багато котів, дітей,
де випраний одяг сушать між будинками, як в Неаполі.
Улюблена кав’ярня з котами Naftalin
також працює, щоправда на виніс. Єдиний бонус – я дуже попросила принести каву
у керамічній чашці, а не одноразовому стаканчику. До речі, саме в «Нафталіні»
місцеві радили випити каву дібек. І хоча її батьківщиною є місто Мардін під
сирійським кордоном, в Стамбулі цей напій мене теж дуже сподобався. Можливо,
тому, що немає з чим порівняти. Але це дуже-дуже м’яка кава з
неймовірним ароматом.
Для тих, хто не любить міцну каву по-турецьки, як я.
А от для
любителів солодощів можу порадити пекарню
Şirin Fırın біля Галатської вежі. Там продається найсмачніша фісташкова
пахлава, яку я коли-небудь їла у своєму житті. Хоча ціни не найдешевші, та воно
того вартує!
Стамбул з висоти
На будь-яке
місто цікаво поглянути з висоти пташиного польоту. Стамбул – не виняток. Старе
місто, як і Рим, знаходиться на семи пагорбах, тож з панорамами проблем немає.
А ще тут багато різних локацій, в центрі і поза ним, звідки відкриваються гарні
види.
Галатська вежа – мабуть, найбільш туристична. Та,
тим не менше, панорама на Стамбул звідси приголомшлива – огляд на 360 градусів.
Видно все: старе місто, Босфор, Мармурове море, затоку Золотий Ріг, а ще
Принцеві острови на обрії. І, звісно, найвідоміші мечеті та хмарочоси. Вхід на
вежу коштує 30 лір. Каса – у червоному вагончику ліворуч від входу на башту.
Сюди варто прийти на заході сонця, коли хороша погода.
Sapphire tower – хмарочос у діловому кварталі
Левент. Кажуть, це найвищий оглядовий майданчик Стамбула. Тут на місто можна
подивитися з висоти 53 поверху. Як на мене, це варіант для тих, хто в Стамбулі
не вперше і вже обійшов основні пам’ятки. З оглядового майданчика вид як на долоні. Також цікаво прийти
сюди увечері, щоб побачити, як запалює вогні Стамбул. А також, щоб прогулятися
зовсім іншим Стамбулом. На оглядовому майданчику є кав’ярня, але під час карантину вона не
працює. Вхід також недешевий – 38 лір. За ці гроші можна повечеряти у Стамбулі.
Але найбільше розчарування – брудні вікна, тому супер-якісні фото та відео тут
не вийдуть. Добратися до «Сапфіру» можна на метро – до зупинки Levent 4. До речі, оскільки Sapphire tower – це торговий центр, на вході
вимагають показати HES-код (код здоров’я). Його можна отримати лише з
турецької сімки, відправивши на певний номер повідомлення з даними, з якої ви
країни. Зробити цей код нам допомогли на рецепції готелю.
Вид з цього хмарочосу можна переглянути в моєму Instagram.
Тераса ресторану Seven Hills – як на мене, звідси найкращий вид на район Султанахмет: Айя-Софію, Блакитну мечеть, Босфор і Мармурове море. Під час карантину ресторан працює. На терасу пускають навіть просто так, безкоштовно. Нам одразу сказали, де ліфт і на який поверх підійматися. Сюди я точно можу радити прийти, якщо хочете зробити гарні фото і просто помилуватися краєвидами.
Висновок
Це були
неймовірні три з половиною дні, де +15 і сонце на початку січня – хороша альтернатива
львівській похмурій зимі. Єдине, що додаткові витрати на ПЛР-тести. Але загалом
зараз у Стамбулі туристів не дуже багато, водночас практично все працює, життя
вирує. Минулого січня ми за 10 євро зганяли на Кіпр,
і вже тоді я зрозуміла, як це круто – проводити зиму на березі моря під
пальмами. Тому моя відповідь: однозначно летіти!
Як цікаво і бюджетно провести вихідні в інших
країнах можна прочитати за посиланнями:
По той бік Дністра: Сорока – «циганська столиця»
Румунія на вихідні: Веселий цвинтар
Братислава: найдешевша столиця
При копіюванні фото, тексту чи його фрагменту посилання на
цей блог обов’язкове!
Коментарі
Дописати коментар