ЧОМУ ВАРТО ПОБУВАТИ У БАКУ

Про Азербайджан в інтернеті доволі суперечлива інформація. З одного боку, це одна з найбагатших пострадянських країн завдяки нафті. З іншого – постійно опиняється у рейтингах щодо поганої ситуації зі свободою слова, низьких зарплат за межами столиці та архаїчних традицій, під тиском яких почасти опиняється молодь. Та як би там не було, з точки зору туризму ця країна цікава і дещо незвідана для українців.

Ми провели в Баку добу, дорогою до Тегерана. Це катастрофічно мало, щоб встигнути подивитися столицю Азербайджану. Та перше враження про місто скласти можна. Якщо описати двома словами, то Баку – місто контрастів і відкриттів!

На порозі чиєїсь хати: під виноградом і пальмою :)

ТРАНСПОРТ

До Баку з Києва, Харкова, Львова та Одеси літає азербайджанський лоукостер Buta Airways. Квитки – від $30 в один бік, якщо купувати за півроку. Однак у цей тариф НЕ включена ручна поклажа: на борт безкоштовно можна взяти лише жіночу сумочку або чоловічий портфель, а також сумку від фотоапарату, і все це «використовувати за призначенням», як вказано на сайті авіаліній. Міські малі рюкзаки не можна, як мені відповіли у підтримці, навіть якщо вони за розмірами не більші дамської сумки.

Політ триває три години, у  тариф входить вода і сендвіч. У флоті авіакомпанії – літаки Embraer з двома, а не трьома, кріслами в ряді. Тож відчуваєш себе, як у великому автобусі. Щоправда, і трусить більше і сильніше, ніж у боїнгах та аеробусах.

Прикордонний контроль в аеропорті Баку ім. Гейдара Алієва пройшли без проблем. Добратися до міста можна або таксі, або автобусом – метро до летовища не їздить. На виході з терміналу є апарат для купівлі BakiKart, яка коштує 2 манати (близько 30 грн). Для поїздки автобусом карту треба поповнити. Одразу навпроти виходу з аеропорту стоять автобуси-шатли. Експрес їде у центр до станції метро 28 May, роблячи проміжну зупинку коло метро Koroglu.

Аеропорт дуже красивий!

Курильщиків в аеропорті ізолюють :)

Користуватися бакинським метро просто і дешево: проїзд коштує менше 5 грн. Для оплати можна використовувати одну карту на двох – з неї просто двічі спишуться гроші за проїзд.

СТАРЕ МІСТО

Центр старого Баку доволі атмосферний, зі східним колоритом. Видно, що тут все відремонтовано, підфарбоване, проте це не псує враження. Взагалі місто дуже чисте, охайне, хоча кажуть, що околиці і спальні районі зовсім не такі. Та в нас не було часу це перевірити.

Так випікають хліб

Ічерішехер (İçəri şəhər) – серце Баку. Це зона, котра охороняється ЮНЕСКО, історичні квартали. Старе місто розкинулося на пагорбі над Каспійським морем. Я особливо хотіла його побачити, адже саме тут відбуваються події відомого роману Курбана Саїда «Алі та Ніно».

Дівоча вежа

 

В Ічерішехер є древні мечеті, старовинна Дівоча вежа (Qız Qalası), палац Ширваншахів, а також безліч заплутаних вуличок з жовтими будинками та багато котів. Для котиків тут навіть побудували спеціальні будиночки.

Саме в середмісті попід мурами знаходиться та сама вулиця з радянського фільму «Діамантова рука», де Юрій Нікулін гуляв нібито турецьким містом. Поряд відкрили ресторан «Чёрт побери». Здається, це єдина російськомовна вивіска, яку я побачила в Баку за цілий день. Взагалі, на наш подив, російською мовою тут спілкується не так вже і багато людей, а особливо молоді, яка говорить переважно азербайджанською. За атмосферою Баку віддалено нагадало мені Стамбул, який я дуже люблю.

Окремої уваги заслуговує Приморський бульвар – дуже довга і красива набережна Каспію. Тут можна довго гуляти, спостерігаючи за чайками, туристками в паранджі з арабських країн та видом на місто.

НОВА АРХІТЕКТУРА

Баку розбудовується лякаючими темпами. Всюди, куди не кинеш оком – будівельні крани і нові висотки. Водночас місто не виглядає захаращеним, якісь у них акуратні будівництва.  

Справжнім символом сучасного міста є Flame Towers – Вогняні вежі. Їх видно практично звідусіль, адже ці три хмарочоси у вигляді полум’я розташовані на горі. Піднятися до них можна фунікулером. Особливо багато людей збираються тут у присмерках – коли на вежах запалюють ілюмінацію. Усі з нетерпінням чекають на це як на безкоштовний атракціон. Але це дійсно красиво.

Взагалі місто увечері зовсім змінюється і всюди підсвічується. З настанням сутінків вулиці стають ще більш людними, кафе заповнюються відвідувачами, починає лунати музика. Мені азербайджанські пісні за стилем і мовою дуже нагадують турецькі.

Центр Гейдара Алієва – шикарна сучасна будівля за проектом відомої ахітекторки Захи Хадід. Я вже бачила вокзал коло Неаполя, який також зведений за її проектом. Відсутність кутів, прямих стін, плавні лінії – ось її стиль.

Довкола – акуратний газон, таксисти на «баклажанах» – фіолетових кебах, та будівництва на горизонті.

Півгодини пішки від центру Алієва – і потрапляємо в ще одну цікаву локацію: на ринок! Yaşıl Bazar (Зелений базар) дуже колоритний! Здається, тут є все! Яблука, гранати – місцевий «король фруктів», цибуля дивної форми, оливки, фейхоа, трави, спеції, солодощі, домашній сир з гірських сіл, риба з Каспійського моря! 

Дивна цибуля

 

Найкраще те, що все це можна пробувати і фотографувати, ніхто не заперечує, продавці навіть самі залюбки позують, от тільки часто всміхатися на камеру часто не хочуть.

- Усміхнись! - Ну лаааадно! :)

ВИСНОВОК

Баку – це та столиця, яку за день точно не подивишся, на відміну, скажімо, від Братислави. Також це хороше місце для старту подорожі по країні, адже в Азербайджані багато цікавого – від грязьових вулканів до гір. Також звідси недорого можна добратися до Грузії нічним потягом. А обидві країни для нас безвізові. Тому можна за одну подорож «вбити двох зайців».

Якщо летіти в несезон (як ми у листопаді), ціни на житло суттєво падають. Наприклад, номер у нашому двомісному готелі 4 зірки обійшовся у 18 євро зі добу. Хоча, відверто кажучи, готель на 4 зірки не тягнув, хоча цілком нормальний і чистий.

Тож Азербайджан – країна, куди ми ще б повернулися!

При копіюванні фото чи тексту посилання на цей блог обов’язкове!

Фото: Сергій Іващук