ПОБАЧ НЕАПОЛЬ, А ПОТІМ ПОМИРАЙ

Vedi Napoli e poi muori – «Побачити Неаполь і померти». Так-так, ця фраза спочатку була зовсім не про Париж. Неаполітанці з давніх-давен говорили так саме про своє місто. Про це навіть Гете писав після мандрівки Південною Італією. Це вже потім російський письменник Еренбург приписав цей вислів Парижу. Але зараз про Неаполь. Про це південне царство сонця і тепла, оливок і мандаринів, пасти і піци, галасу і святкового настрою. І знову в мене виникає аналогія з французькою столицею: «Свято, яке завжди з тобою» - це скоріше про Неаполь!

Тому вмикайте неаполітанську музику - і помандрували! ;)

Як би це іронічно не звучало, до Неаполя ми прилетіли саме з Парижа. Після +15 у +35 – трохи екстремально, але я люблю тепло. В принципі, будь-яка спека мене б не зупинила у бажанні досліджувати нове місто, пробувати місцеву кухню.

До подорожі в Неаполь я насправді ставилася трохи скептично. Бо все, що я про нього чула – що це місто брудне, тут багато крадіїв. А після випуску «Орла і решки» про Неаполь (ну й талант же у ведучих зробити передачу якомога нудною і нецікавою!) взагалі їхати перехотілося. А дарма! Неаполь насправді величезний, гамірний, живий і колоритний! І зовсім тут не брудно після Львова :) 
Атмосфера Неаполя мені трішки нагадала Стамбул: такий же багатолюдний, галасливий і швидкий.

Головною родзинкою міста є вулкан Везувій, який видно практично звідусіль. Взагалі Неаполю пощастило з цікавинками: крім вулкана, тут є море, три замки, порт, старовинна архітектура, оглядові майданчики…

Одне з місць, яке приваблює і туристів, і місцевих – довга-довга набережна вздовж берегу Тірренського моря. Хоча в морі тут мало хто купається: кажуть,що дуже брудне. Однак погуляти чи позасмагати – ідеальний варіант.

Готелі на набережній

Одразу біля набережної є невеликий острів з фортецею – Кастель-дель-Ово, або ж «Замок яйця». За легендою, римський поет Вергілій помістив в укріплення чарівне яйце. Перекази свідчать: якщо це яйце розіб'ється, замок зруйнується, а Неаполь зазнає лиха. 

Кастель-дель-Ово

До речі, Неаполю пощастило з замками: сьогодні їх тут аж три, але кажуть, було сім. А я дуууже люблю і колекціоную стародавні фортеці! :) На набережній є точка, звідки видно одразу всі три цитаделі: дві на набережній та одну на горі, яка нависає над містом. Від іншого замку - Кастель-Нуово - починається старовинній центр міста з вузенькими колоритними вулицями, тратторіями зі смачною кухнею. 

Кастель-Нуово

Також тут є знаменитий пасаж – галерея Умберто. Це фактично критий торговий центр, але насправді – шедевр архітектури.

Стіни галереї

Далі – пішохідний центр з надзвичайно вузькими вулицями.

В одній з бічних вулиць ми знайшли чудову маленьку тратторію – «Zia Rosi», з дешевшими цінами, ніж на головних вулицях, дуже смачною пастою і справжнім неаполітанським колоритом! Так що, рекомендую!

"У тітоньки Розі"

Підкріпившись, рухаємося далі – догори. В Неаполі є «Іспанський квартал» - ну дуже колоритне місце! Це пагорб з безліччю вузеньких вулиць. Де дійсно, як у фільмах, можна побачити розвішану між вікнами білизну. 

А ще тут безліч мотоциклістів, тому потрібно бути обачним.

Іспанський квартал

Піднявшись «Іспанським кварталом», відкривається просто неймовірний вид на місто! Панорама зачаровує!

Ще в Неаполі є дуже довга і дуже вузька вулиця – Spaccanapoli. Тут дуже цікаво, а архітектура подекуди не перестає дивувати. 

На Спакка Наполі

Тут багато кав'ярень і сувенірних крамниць. А який найпопулярніший сувенір з Італії? Правильно: макарони! :)

А ще неподалік є бар Nilo, який дуже люблять футбольні фанати. Італійці, кава і футбол – ідеальне поєднання. Особливо футбол настільки їм подобається, що в барі зробили «вівтар Марадони».

А щодо справжніх храмів, їх тут багато і часом дуже незвичайних!

Церква на Спакка Наполі

Неаполь і піца – ось справжнє щастя! А особливо після фільму з Джулією Робертс «Їсти.Молитися.Кохати» (який, до речі, я двічі не могла додивитися до кінця – такий він ніякий після книжки) особливо популярним серед туристів став заклад – «Pizzeria da Michele». Коли ми туди дійшли, бажання їсти там піцу одразу ж зникло: черга була на тротуар, дорогу і ще один тротуар. Тому ми без докорів сумління пішли на піцу в ресторанчик через дорогу і не пошкодували: «Маргаріта» смачнюча і, думаю, нічим не гірша, ніж в «Да Мікеле».

Ну от, після справжньої неаполітанської піци як тепер їсти українську? Тут і порівнювати нема що. Нема в нас в Україні доброї піци, от і все. Як і морозива. До речі, найсмачніше «джелато» я їла в передмісті Неаполя – Афраголі, в джелятерії «La Scimmietta» («Мавпочка»). Там безліч смаків, морозивний рай, одним словом! Заклад визнали найкращою джелатерією Італії, на хвилиночку!

До слова, одну зі станцій неапольського метро  - Toledo – також оцінили як найгарнішу в Європі.

Фото станції "Толедо" з інтернету

Про Неаполь можна довго ще говорити, але найкраще – самому взяти і полетіти. Жоден стереотип про це місто не справдився: ми не вмерли від спеки, нас не пограбували і не надурили, ми не загрузли у смітті. Місто притягує, кличе відкривати нові місцини та гостинно запрошує знову і знову!

А тим більше, що поряд з Неаполем знаходяться фантастичні Помпеї - місто, яке точно не можна оминути увагою!

При копіюванні цього тексту посилання на блог обов'язкове!