ІСФАХАН: ПОЛОВИНА СВІТУ
Ісфахан став нашим другим відвіданим містом в Ірані
і одним з тих, що вразили найбільше. Місто дійсно постало наче з казок
Шахерезади: з неймовірними мечетями, арками, мозаїками, справжнім східним
базаром і колоритом. Взагалі слова «казковий», «чарівний», «неймовірний» я
найчастіше повторювала в Ірані. І особливо – в Ісфахані, який ще з давніх-давен
називають «половиною світу». І недарма. Адже тут, здається, є все, що тебе може
вразити. Ну, або половина зі всього.
Ісфахан, як зелена
оаза, постав серед кам’янистої безлюдної
землі. Довкола ще не зовсім пустеля (хоч вона і близько), проте краєвиди
доволі одноманітні: жовта земля, скелясті гори без дерев, де-не-де видніються невеликі
поселення.
П’ять годин автобусом
із Тегерана
– і ми у цій персидській казці. На автовокзалі нас зустрів знайомий, у якого ми
зупинилися на пару днів. Ісфахан – місто величезне, колишня столиця, тут є
метрополітен і кілька мільйонів жителів. Насправді місто дуже зелене, тож після
Тегерана
відчувався контраст: усюди парки, алеї, а довкола – гори.
![]() |
Наш друг і ми |
Ми зупинилися у нашого
друга в передмісті – завжди цікаво побачити, як живуть місцеві. А, до того ж,
ще й познайомилися з його арабським дідусем з Кувейту, який саме гостив у своєї
іранської родини. Дідусь Абдулла має десятьох дружин у різних країнах, тож і
подорожує частенько, переважно арабським світом. І перше його питання – чи говоримо
ми арабською. Ага, в Україні :) Це ж дуже розповсюджена в нас мова :)
![]() |
Наше "ліжко" , зате на персидських килимах :) |
Насправді кувейтці дуже
багаті за нашими мірками, бо держава там постійно щось виплачує своїм
громадянам, і суми йдуть на тисячі доларів: при одруженні $16 тис., $500 щомісяця
на оренду житла, якщо свого немає, $115 тисяч через 15 років на ремонт. Ну і,
звісно, при народження дитини, при смерті годувальника тощо. Це я прочитала у
цьогорічній статті про Кувейт, але наш іранський друг також про це розповідав. Вранці
ми провели дідуся Абдуллу в аеропорт і поїхали досліджувати місто.
![]() |
Арабський дідусь |
Серцем і окрасою Ісфахана
є Площа Імама – друга за розмірами у світі, і яку охороняє ЮНЕСКО! Історична
назва площі – Мейдан Нахш-е Джахан. Вочевидь, слово «майдан» прийшло до нас з цих
країв.
На площі є фонтан,
багато газонів, на яких відпочивають місцеві та влаштовують пікніки. До такого
виду відпочинку в іранців особлива любов.
![]() |
Ці День народження святкували. До речі, ринопластика дуже в Ірані популярна |
![]() |
А ці ніби афганці, за словами нашого друга. Може, то його дружини?) |
По периметру –
крамниці. Та найкрасивішими спорудами на площі є сакральні споруди: Мечеть шаха Лотфолли та Мечеть Імама. Вони збудовані у 1600-х
роках у є надзвичайно гарними! Взагалі іранські мечеті зовсім не схожі на ті,
які я бачила раніше в ісламських містах: у Стамбулі, Баку, Марракеші, Танжері. В Ірані інший стиль в архітектурі.
Навпроти мечеті шаха –
палац Алі-Капу.
![]() |
Палац |
Не менш цікавою
локацією є базар Гейсаріє, котрий
починається тут же, на площі. Його вхід увінчують ворота Гейсаріє – теж справжня пам’ятка архітектури. І ось ви не
просто входите через ринкові ворота всередину – ви потрапляєте у загадковий
світ східних спецій, посуду з бірюзою і позолотою, літаючих килимів і чарівних
ламп.
![]() |
Портал у чарівний світ |
![]() |
Сучасний продавець килимів |
На відміну від Марокко,
тут немає нав’язливого сервісу торговців. Ніхто не закликає, подекуди
агресивно, купити його товар, як це було в Марракеші чи
Фесі.
![]() |
Продавець шафрану |
Неподалік базару наш
друг завів нас у чудовий ресторан персидської кухні – Atigh Restaurant. Там дуже гарна атмосфера і смачна традиційна їжа!
![]() |
...і "нетрадиційна" кока-кола |
До речі, про їжу. В
Ірані, як і в інших східних країнах, мені все смачно. Традиційно тут їдять рис,
кебаб, курку зі спеціями. Що цікаво: до кебаба завжди подають свіжу м’яту, яка
зовсім не така, як наша, а також сиру цибулю, яка має солодкуватий
смак. Наш друг так і сказав: кебаб без цибулі – це не кебаб. Ну, мабуть, як наш
борщ без часнику.
Ще дуже смачною
іранською стравою є дізі – щось на зразок печені чи гуляшу з баранини,
картоплі, помідорів, квасолі та нуту. Це дуже смачно!
А ще нам пощастило
побачити в Ісфахані повноводну річку. Пощастило, бо вона часто пересихає через
відсутність дощів. Та й раніше в інтернеті я бачила замість води пересохлу
землю. Через ріку Заяндеруд збереглися два середньовічні мости, які просто
вражають своєю атмосферністю, а увечері красиво підсвічуються!
![]() |
Сіо-се-Поль |
Перший – Сіо-се-Поль – (у перекладі – міст 33-х
арок), вражає своїми арками, власне через які і дістав таку назву. Тут дуже
людно, особливо увечері. Іран- це та країна, у якій немає натовпів туристів,
тож можна побачити справжнє локальне життя.
Другий міст – Поль-е-Хаджу – не менш красивий та
цікавий. Під мостом є кав’ярні. Часто сюди приходять цілими родинами. Тому
найголовнішою пам’яткою Мосту Хаджу є люди. А ще вечорами тут збираються
місцеві чоловіки і акапельно співають неймовірних перських пісень. Це настільки
заворожує, просто важко повірити, що десь у нашому глобалізованому світі є такі
справжні куточки.
![]() |
Міст Хаджу |

Неподалік мосту Хаджу
ми помітили цікавий пам’ятник – рука з кульбабою.
А наш знайомий завів нас у
зовсім непримітну крамницю навпроти, де роблять смачне шафранове морозиво, яке
трохи нагадує італійське джелато, котре ми пробували в Неаполі
і Римі!
Ще раз: морозиво з шафрану! От як не любити Персію? Тут шафран – найдорожчу спецію
на світі – додають і в солоні страви, і в десерти, і навіть у сам цукор. Цукру,
до речі, в Ірані мільйони видів: з трояндою і м’ятою, шафраном і сезамом, в
кубиках і на паличці. Іранці не додають цукор в чай, як ми: вони його їдять вприкуску.
Цікавим місцем в
Ісфахані також є Вірменський квартал. Тут досі проживає невелика громада вірмен,
які навіть мають свою християнську церкву.
![]() |
Вірменська церква |
А от природною красивою
пам’яткою Ісфахана є гора і парк Софе. З гори видно місце як на долоні. Щось
подібне, як у марокканському Фесі. Тут
можна довго гуляти парком, є навіть зоопарк, а ще- безкоштовні чисті туалети. Так,
саме такі побутові елементарні речі в далекому Ірані мене дивували чи не
найсильніше, адже в українських парках таке далеко не завжди побачиш.
![]() |
Софе |
Ісфахан став одним з
моїх найулюбленіших іранських міст. Це дійсно культурна столиця. На жаль, ми
провели тут небагато часу, бо треба було вирушати в Язд, який так само став
взірцем справжнісінької Персії.
![]() |
Квиток на автобус - усе на фарсі |
Тож далі буде…
При копіюванні фото, тексту чи його фрагменту
посилання на цей блог обов’язкове!
Коментарі
Дописати коментар