НА КАВУ ДО ВІДНЯ, АБО ЯК НЕ ЗБАНКРУТУВАТИ ПІСЛЯ АВСТРІЇ

Краса. Велич. Імперія. Розкіш. Саме так я можу описати Відень. Комусь він нагадує Львів, хтось порівнює його з Парижем. А для мене Відень – такий же неповторний, як і будь-яке інше місто. А ще столиця Австрії дуже дорога – починаючи від проїзду в транспорті і закінчуючи цінами на каву. Як і на чому ми зекономили та що встигли подивитися за два дні – розказую.

Що подивитися

Відень настільки багатий на пам’ятки архітектури, що хочеться зупинятися на кожному розі, біля кожнісінької будівлі, аби роздивитися найменшу деталь. Звичайно, насамперед ми пішли на Штефанплатц – центральна площа міста з неймовірним готичним собором св. Стефана (Штефана). Цей храм просто треба побачити. Жодне фото не передасть його величі і розмірів. Коли ми були всередині, там саме грав орган і насправді з’являлися сльози на очах від всієї краси і величі.

Площа довкола собору – велелюдна, засіяна сувенірними крамницями та магазинами одягу відомих марок. А ще колись саме на Штефанплатці знімали епізоди з «Комісара Рекса».

Від площі починається не менш відома вулиця Грабен. В перекладі з німецької назва перекладається як «канава». І така назва цілком виправдана: колись давно, в епоху Середньовіччя, тут був рів. Головна історична пам’ятка Грабена – чумна колона. Стовп нагадує про страшну чуму, яка у 1679 році забрала життя десятків тисяч людей.

Неподалік розташований Хофбург – колишній імперський палац, зимова резиденція австрійських правителів, а зараз – офіційна резиденція президента Австрії. Ще палац відомий тим, що у 1938 році на його балконі Гітлер проголосив приєднання Австрії до Німеччини. Австрія тоді стала називатися «Остмарк» і оголошувалася однією з німецьких земель, однак після війни була знову відділена.

Віденська Ратуша – справжній витвір мистецтва у неоготичному стилі. Оскільки ми були у Відні взимку, то мали нагоду побачити неймовірну ковзанку перед Ратушею. Ні, це не просто ковзанка 10*20 метрів. Це – величезний простір для катання на ковзанах, адже на лід перетворюють стежки парку навпроти Ратуші. Мрія!

Неподалік Ратуші височіє велична Вотівкірхе (Церква обітниці) – храм, зведений у ХІХ ст. як подяка за спасіння молодого імператора Франца Йосифа, на якого вчинили замах.

Віденська опера – один із символів не лише столиці, а й усієї Австрії. Іменита, відома на весь світ, мрія багатьох артистів і глядачів. Мало хто знає, та вона дійсно по кишені кожному. Зазвичай ціна квитка - кількасот євро. Але! Для тих, хто не має стільки грошей, а хоче долучитися до прекрасного, є вихід. Квиток можна придбати навіть за 3 євро! Правда, це будуть стоячі місця на балконі. Та і в черзі до каси доведеться постояти, можливо, не одну годину. Але яка різниця, якщо це сама Віденська опера! У Відні мистецтво доступне для всіх.

Палац Шенбрунн – ще один не менш відомий символ австрійської столиці. На території комплексу – не лише палац, а й тріумфальна арка на пагорбі, звідки відкривається панорама на Відень, а також найстаріший зоопарк Європи. Шенбрунн був літньою резиденцією Габсбургів. Свого часу тут народився імператор Франц Йосиф І. Згодом у палаці жила також його дружина – імператриця Елізабет, чи Сіссі, як часто її називали. Це саме на її честь у Львові звели костел Ельжбети, що на Привокзальній. 

А ще у Шенбрунні колись знаходилася відома на всю імперію скульптурна майстерня. І скульптури левів, які прикрашають вхід до Порохової вежі в центрі Львова, також походять звідси. Доїхати до Шенбрунна можна на метро, гілка U4. Вхід на територію комплексу безкоштовний. 

До речі, метро у Відні позначається зовсім не літерою М, як ми звикли, а U. Адже німецькою метрополітен називається U-Bahn. Варто купити проїзний, адже транспорт у Відні дуже дорогий. Одна поїздка на метро – 2.40 євро. А їздили ми багато, бо відстані величенькі - десь такі, як в Парижі, а часу було обмаль. Проїзний діє на всі види транспорту, який надзвичайно зручний та комфортний.  

Набережна Дунаю у спальному районі Відня

Будинок Гундертвассера

Неймовірно цікавий житловий будинок, спроектований за концепцією австрійського художника Фріденсрайха Гундертвассера. Тут є як квартири, так і офіси. І постійний натовп туристів під вікнами :) Але місце дійсно цікаве. До того ж подивитися на нього можна абсолютно безкоштовно.

Що відвідати

Оскільки часу на культурну програму у нас було обмаль, то ми вирішили зупинитися на Будинку музики. Це просто шикарний інтерактивний музей звуків! Крім тематичний залів, присвячених відомим австрійським композиторам та музичним інструментам, тут багато цікавинок, яких в Україні точно не побачите, чи то пак не почуєте. Наприклад, в одній кімнаті, де спершу збиває з пантелику морок і дивні вібрації та звуки, можна побачити, почути і відчути все те, що відчуває дитина у лоні матері. Або кімната зі звуками найбільших міст світу: нахиляєш голову у спеціальний отвір у стіні – і ось ти вже на вулицях Токіо, Венеції чи Нью-Йорка. 

Тут можна відчути себе диригентом, а віртуальний оркестр на екрані гратиме під твою «команду», а як тільки зупинишся – невдоволено шумітиме.

Крім того, в музеї можна послухати і відчути, як втрачав слух Бетховен. І це насправді дуже щемливо. А знаєте, що пов’язує Бетховена з Україною? Звісно, музика. Свого часу композитору настільки сподобалася українська пісня «Їхав козак за Дунай», що він взявся за її обробку, послухайте!

Звичайний квиток у Будинок музики коштує 13 євро, нічний – що діє після 20.00 – всього 6.50. Вгадайте, який обрали ми :)

Де і що поїсти

Сніданок у наших мандрах вже «класичний» - це їжа з супермаркету. У Відні доволі велика мережа супермаркетів Billa. Однак мені здалося, що більш демократичні ціни у більш відомому українцям Spar. Хоча насправді і там, і там недешево для українського гаманця. Серед порад для віденських бюджетних туристів читала, що в Billa інколи трапляються протерміновані йогурти та інші продукти. І якщо ви знайдете такий, то можна сміливо брати прострочений і на касі вам безкоштовно його замінять на якісний. Але ми не перевіряли це.

Звісно, ми не могли не спробувати відомі смажені віденські сосиски – wurstel. Вони продаються в кіосках по всьому центру. Ціни теж недешеві – від 1.90 до 4.80 євро. Ну не вартує сосиска з хлібом таких грошей, хоч і дійсно смачна.

А от вечеряли двічі у цікавому пакистанському кафе Der Wiener Deewan. Це на зразок їдальні, вибір страв невеликий, проте всі вони – смачні. Тут можна спробувати рис з телятиною або куркою під соусом карі, тушковані овочі та неймовірну пакистанську халву. Але це зовсім не халва в нашому розумінні. Цей десерт нагадує манну кашу і подається з манговим соусом. 

Смакота! Та головна особливість цього закладу – можна їсти, скільки хочеш, і платити, скільки можеш.  Зазвичай залишають 5-6 євро з людини. Але ліміту немає. Місце дуже популярне серед молоді. Знаходиться неподалік станції метро Schottentor.

Ну і бути у Відні і не випити справжньої віденської кави – це також не комільфо. Спробували ми її в кав’ярні Aіda. До кави взяли славнозвісний штрудель та торт «Захер». І отримали чек на 14.50 євро на двох. Як на мене, це зовсім недешево для кави з десертом. Хоч кава направду смачна. Але порівнюючи з тією ж Італією, наприклад, де в Неаполі можна і за 80 центів еспресо знайти, віденський прейскурант не з найдешевших.

Як добиралися

До Відня ми приїхали з Братислави автобусом Slovak lines. Акційні квитки купували в інтернеті за кілька місяців і вони нам обійшлися по 1 євро! Це за відстань у 60 км. Автобус зручний, з Wi-Fi. У вартість квитка також входить пляшка води та цукерка J Також на кожному кріслі є планшет, тож дорогою можна слухати музику чи дивитися фільми.

Назад з Відня поверталися теж до Братислави з Polski Bus. Завчасно також виловили акційний квиток за 1 злотий! А це по 7 гривень було! Інший квиток коштував 5 злотих, що теж дуже дешево. З Братислави до Києва поверталися WizzAir з квитками по 15 євро (але це з Wizz discount club).

Де жили

У Відні ми забукали хостел Zum Goldenen Kegel Hostel за 14Є з людини. Помешкання цілком достойне, чисте, в хорошому тихому районі біля метро. Але! У номері не було заявленого фена, який для мене був вкрай важливим. Та найголовніше – бойлер у ванній кімнаті зовсім не розрахований на 8 людей. Покупатися в гарячій воді могли максимум двоє, всім іншим дісталася холодна вода з-під крану :(  За такий слабенький водонагрівач – величезний мінус. А у всьому іншому житло відмінне.


При копіюванні тексту посилання на цей блог обов'язкове!