Таємниці Магрибу. Танжер

Зазвичай Танжер не потрапляє у топ мандрівних міст та must see у Марокко. Більшість людей розглядає його як транзитний пункт, у якому надовго не затримуються. А ми взяли і затрималися. Танжер – це зовсім інше Марокко, але і його треба побачити.

Атмосфера

Танжер – брудне портове місто з нахабними людьми і неприємними запахами. Я могла би так почати свою розповідь. Але ні. Танжер не такий, яким здається на перший погляд. Це місто особливе.

Танжер став останньою точкою магрибського світу, з якого ми вирушили додому. Думаю, найкраще робити навпаки: відкривати для себе королівство Марокко саме з Танжеру, припливши сюди з Іспанії, і з кожним новим містом усе більше пізнаючи марокканський колорит.

Чаю? :)

Танжер розташований на березі Гібралтарської протоки. Також за кілька кілометрів від нього – Атлантичний океан та відомі Геркулесові печери. А з самого Танжера добре видно береги Іспанії.

Ми приїхали сюди з блакитного міста  Шефшауен. Чим далі на північ Марокко – тим більше відчувається близькість Європи. Тут багато кафе і піццерій на європейський лад, тому тут не готують тажини на кожному кроці і не печуть хліб просто на тротуарах.

Базар на тротуарі

Ціни. Щоб отримати у гривнях, множ на три (квітень, 2019)

Та щось у цьому Танжері є таке, що ще з минулого століття приваблює, манить неформалів, хіппі, артистів, письменників. Важко описати, що тут особливого. На перший погляд, Танжер дуже брудний. Здається, що навіть тротуари тут липкі, а вулиці часто пахнуть зовсім не м’ятним чаєм. Та якось на це швидко перестаєш звертати увагу. Танжер – він як сільський парубок, котрий приїхав у місто, але не збирається жити за міськими звичаями.

Красиві двері Танжера

Певний час у ХХ столітті Танжером керували від трьох до шести країн одночасно. Це наклало свій відбиток на місто. Згодом сюди притягувало різношерстну публіку – від художників до контрабандистів. Тут побував письменник Вільям Берроуз, гурт Rolling Stones, художник Анрі Матіс.

Транспорт і житло

По Танжеру зручно пересуватися міськими petit taxi (вони тут бірюзового кольору). Але от обов'язково треба нагадувати про лічильник. Саме у Танжері багато таксистів відмовлялися його вмикати. А от у Фесі жодного разу проблем з тим не виникало.

Також по місту їздять великі автобуси, вартість проїзду – 3.50 дирхамів. За місто, наприклад до Геркулесових печер, можна поїхати на grand taxi, але потрібно дуже сильно торгуватися, аби поїздка була вигідною.

А от ріадом ми залишилися дуже задоволені! Житло знаходиться одразу за входом у медіну – довго шукати не треба.  Tanja Lucia Hostel зійшов би за повноцінний готель! Під час нашого перебування там завершували ремонт, тож поки що там все нове і гарне. Та найцікавішою є тераса на даху. З неї шикарний вид на старий Танжер,  Гібралтарську протоку та іспанські береги.

Чим дивує Танжер

Як і в кожному старовинному марокканському місті, у Танжері збереглася касба – фортифікаційні укріплення. Фортецю побудували у XVIII ст. португальці. Цитадель височіє на горі над Гібралтаром, тому з її оглядового майданчика чудовий вид! Вхід вільний, довкола цитаделі з обох боків можна гуляти абсолютно безкоштовно.

Поряд зі стінами фортеці знаходиться маленький прохідний двір з тими самими арками з фільму Only lovers left alive («Виживуть тільки коханці»). Ні, вампірів там не зустрінете, але побачите красиву мозаїку, яка потрапила в епізоди фільму.

Біля касби починається вхід у медіну. У Танжері вона значно менша і не така заплутана, як у Фесі чи Марракеші. Однак по-своєму колоритна. Тут теж можна довго блукати, спостерігаючи за локальним життям. Туристів і натовпу місцевих значно менше, ніж в інших великих містах Марокко.

У медіні Танжера є одна локація, яка, гадаю, мала б зацікавити мандрівників. Це – могила Ібн Батути, відомого арабського мандрівника епохи Середньовіччя. Він побував у багатьох арабських країнах, Персії, землях сучасної Росії, Іспанії, Туреччини, Індії, Китаю.

Могила являє собою маленьке приміщення на куті вузьких вулиць, до того ж, зачинене. Однак це місце знакове. До речі, аеропорт Танжера носить ім’я Ібн Батути.

Вийшовши з медіни, можна потрапити на Grand Socco – площу Place du Grand 9 Avril 1947. Тут можна спіймати таксі, знайти дешеві заклади харчування. А ще на площі зберігся давній кінотеатр Cinéma Rif.

У Танжері багато як мечетей, так і католицьких костелів. Тут живуть люди різних національностей та релігій.

Мечеть

Костел

 Любителі античності зацінять у Танжері римський некрополь. Тут, на високій кручі над протокою, на самому краю Африки збереглися майже сотня кам’яних могил епохи Римської імперії. Вхід безкоштовний.  

А для релаксу після культурної програми можна відправитися на міський пляж Танжера. Тут красива набережна для прогулянок. А от сам пісок на пляжі трішки брудний, засмічений (і це ми були в несезон). Однак види там дуже гарні!

Де поїсти

Після Марракеша та Феса це насправді стало великим питанням. Як я вже казала, Танжер надто європеїзований, тут немає на кожному кроці дешевих марокканських забігайлівок зі смачною їжею. Тут або дорогі ресторани, або nothing. У перший вечір ми припустилися великої помилки, зайшовши їсти у піцерію «італійську» пасту з креветками (ну бо реально в радіусі кілометра від нашого житла нічого пристойного за помірними цінами не було). Паста була жахлива. Все таки макарони краще їсти на їхній батьківщині. Зате наступного дня нам пощастило.

На краю медіни натрапили на миле вуличне кафе, яке гордо йменувалося рестораном – Restaurant Bab Kasbah chez Hassan. Там просто нереальні тажини з морепродуктів – починаючи з тунця закінчуючи м’ясом акули!

Оливки і хліб подаються завжди - без додаткової оплати

Геополітика у книзі відгуків кафе. Писали не ми :)

Справжнім культовим місцем Танжера є Cafe Hafa. Його відкрили у 1921 і ось уже сотню років «Хафа» приймає відвідувачів, в том числі зіркових. Кажуть, тут бував американський письменник Пол Боулз, а також гурти The Beatles та Rolling Stones. Сьогодні у кафе приходять як іноземні туристи, так і місцеві.

А все тому, що тут просто неймовірний вид на Гібралтарську протоку! І немає нічого кращого, ніж сидіти на терасі, пити солодкий марокканський м’ятний чай (у танжерській інтерпретації – ще і з квітами апельсина), слухати крик чайок та проводжати поглядом кораблі, які пропливають повз африканські береги.

Та не завжди тут все так романтично. Ми, наприклад, одразу стали свідками бійки в цьому кафе між марокканцями. А б’ються вони так, що в хід летить посуд і пластикові стільці.

Ще однією цікавою кав’ярнею є Les fils du détroit, що в старому місті – одразу коло касби. Назва закладу перекладається з французької як «Сини протоки».  Тут панує домашня атмосфера: закипає чай у чайнику, на будинку дрімає кіт, а з глибини кімнати долинає жива музика стареньких музикантів. Досі шкодую, що ми туди не зайшли.

Les fils du détroit

Аеропорт та як до нього добратися

Ми довго сумнівалися, чи брати квитки з вильотом із Танжера. Адже до іспанської Севільї це був найдешевший та найшвидший шлях – півгодини в небі, ціна питання – 15-20 євро в середньому на Ryanair. Хоча я особисто бачила тариф у 8.50 євро за цим напрямком.

Та на всіх форумах писали, що жоден транспорт, крім таксі, в Танжерський аеропорт не їздить. І це правда. Не розумію, чому так. Таксі просять до 20 євро. Але є один лайфхак, щоб не переплачувати неадекватні гроші за таксі (адже аеропорт від міста зовсім недалеко).

Отже на зупинці Place Kuweit  прямо перед мечеттю Моххамеда V зупиняється автобус №2, який їде в передмістя – Boukhalef. Важливо: самої конструкції зупинки на потрібній стороні немає, автобуси зупиняються на тротуарі зі сторони мечеті. 

Мечеть Моххамеда

Кінцева зупинка автобуса біля університету в Бухалефі (у дорозі хвилин 20). Звідси – ще хвилин 20 пішки до терміналу. І добирання коштуватиме всього 11 грн, а не 600 грн!

Аеропорт доволі компактний. А ще тут увесь час вмикають класичну музику!

Про інші міста Марокко можна прочитати тут:

Таємниці Магрибу. Марракеш

Таємниці Магрибу. Фес

Таємниці Магрибу. Шефшауен

Маршрут півднем Марокко

При копіювання фото, тексту чи його фрагменту посилання на цей блог обов’язкове!