Таємниці Магрибу. Шефшауен

… Раптово з тераси на даху ріаду почала долинати музика. Це були незвичні для нашого вуха звуки східних інструментів. Старший чоловік грав на дивані. Довкола нього зібралися жінки, які співали марокканських пісень. Одна пісня була настільки красива, що хотілося запам’ятати її, закарбувати назавжди у своїй пам’яті. Та зараз я вже не згадаю ці чарівні слова. Однак я добре пам’ятаю ті відчуття, які подарувала ця берберська музика під зірками у далекому гірському місті, у яке я, мабуть, ніколи не повернуся…

Шефшауен , або ж Шавен, як часто його називають – невелике місто в горах Ер-Ріф, що на півночі Марокко. Тут вже немає такої спеки, як у південних містах, а природа зеленіша. І так, це, мабуть, найінстаграмніше місто не те, що Марокко, а й всієї Африки! Скільки кліпів, фотосесій відзнято на його вулицях. А все тому, що Шефшауен увесь блакитного кольору! Медіна міста дивує своєю блакиттю: лазур, індиго, ультрамарин, кобальт – не знаю, скільки ще відтінків має цей колір. Але впевнена, що майже всі їх можна знайти у Шефшауені.

Це місто протягом століть було «закритим» і нікого, крім «правовірних», сюди не пускали – під страхом смерті. За переказами, у Середньовіччі тут оселилися іудеї та мусульмани – біженці з Іспанії, яким довелося шукати прихисток серед мароканських гір через королівський наказ, який зобов’язував усіх жителів Іспанії прийняти християнство. На новій землі євреї почали фарбувати свої будинки в синій колір, оскільки він вважався священним. 

Сьогодні деякі марокканські перекази свідчать, що через колір будинків євреї піддавалися дискримінації, тож місцеві жителі теж почали фарбувати у синій свої домівки – аби усі були рівними. Ця традиція збереглася і дотепер.

Є і більш прозаїчні гіпотези, чому у Шавені будинки сині. Однак будемо краще вірити у красиву романтичну версію.

Ми провели у цій блакитній казці  ̶т̶и̶с̶я̶ч̶а̶ ̶і̶ ̶ одну ніч та один день. Шефшауен реально подивитися і за кілька годин, та водночас нереально. Бо хочеться зупинятися коло кожного будинку, кожної брами!

Насправді місто вже давно розбалуване європейськими туристами, тож вже такої автентики, як на півдні, у  Шефшауені, на жаль, немає. Воно заманює лише своїм кольором. Але тут вже не випікають хліб на вулиці, як у Марракеші, ніхто до тебе не чіпляється, як у Фесі, а поїсти можна хіба що в ресторанах (є навіть китайські!). Африканська Європа, словом.

Дахи тут часто з червоної черепиці, на вулицях ростуть апельсинові дерева і мене від початку не покидало відчуття, що я на якомусь іспанському курорті. Тим більше, назви вулиць і вивіски продубльовані іспанською мовою. У минулому столітті до 1956 року північ Марокко була колонією Іспанії, тож люди часто говорять іспанською й слухають латиноамериканські пісні.

І лише, заходячи в блакитний лабіринт медіни, згадуєш, що ти в Марокко. Тут також багато котів, дітей і крамниць, здебільшого сувенірних.

Традиційні північномарокканські капелюхи. Ці - сувенірні. Але деякі люди носять такі самі!

Тут продають сік

А ще тут можна гуляти з козою або вівцями. Час від часу натрапляєш на чудернацькі дивовижі, які все ж таки повертають тебе до марокканської буденності.

Жителі  Шефшауена не дуже люблять фотографуватися. Ні, вони не просять за це грошей, але завжди чекають, щоб не потрапити в кадр. В Інтернеті можна прочитати історії, буцімто марокканці вірять, що з фотографією вони позбуваються частинки душі. Та я думаю, що їм просто дуже набридли туристи, які безупинно фотографуються у них на порозі, на вулиці, коло брами… Хоча ну як цього не робити?!

У центрі міста є невелика площа і касба – замок. Вхід для марокканців 10 дирхамів (1 євро), для іноземців – 60 (6 євро). Нічого особистого, просто бізнес.

Оскільки Шефшауен розташований в горах, було б несправедливо не побачити його панораму. Від краю медіни прокладений маршрут до оглядового майданчика коло білої мечеті Bouzaafar. Звідти відкривається вид на блакитне місто з висоти пташиного польоту.

З Шефшауена легко добратися до таких великих міст, як Фес, Тетуан, Танжер. У місті є невелика автостанція, з якої відправляються автобуси у різних напрямках. Щоправда, до Феса їхати чотири години, до Танжера – понад дві (але проїзд усього 4,5 євро). Ми користувалися послугами перевізника CTM.

Також якби хтось колись там також опинився, дуже раджу ріад Hotel Casa Khaldi – той самий, з гарною терасою!

І нехай «блакитна перлина», як часто говорять на Шефшауен, зустріне вас так само дивовижно, як і нас!

Прочитати про Марракеш можна тут: Таємниці Магрибу. Марракеш.

Прочитати про колоритний Фес тут: Таємниці Магрибу. Фес

Нетиповий Танжер тут: Таємниці Магрибу. Танжер

Маршрут півднем Марокко

При копіюванні тексту, його фрагменту, а також фотографій, посилання на цей блог обов'язкове!