ГДАНСЬК: ЧИ МОЖЕ ЗДИВУВАТИ ПОЛЬСЬКА БАЛТИКА?

Гданськ був давньою мрією. Начитавшись різних блогів і надивившись красивих світлин, я дуже хотіла туди потрапити. І от нарешті мрія здійснилася. З Неаполя вертатися до України ми вирішили через Гданськ. І байдуже, що трохи не по дорозі, бо коли ж ще буде можливість там побувати? Тож ще задовго до поїздки я вже гуляла подумки Старим Містом і споглядала готичні кам’яниці.

Прилетіли ми в аеропорт ім. Леха Валенси. Гданськ вразив ще з борту літака! Летовище, чи то Port Lotniczy польською, розташоване за 17 км від міста. Тож, добратися до Гданська можна кількома видами транспорту: таксі, автобус та електричка. На їхні зупинки ведуть намальовані на підлозі аеропорту, а потім і на асфальті, кольорові лінії-вказівники. Оскільки автобусів довго не було, ми  обрали поїздку потягом. Квитки можна купити на пероні в терміналі або на місці у провідника. Їхати до гданського вокзалу приблизно хвилин 20.  В аеропорту є центр інформації для туристів, тому навряд чи хтось заблукає.

Ми побули в Гданську два дні і одну ніч, тому довелося зупинятися  в хостелі. Судячи з позитивних відгуків, обрали Old Town Hostel. Ну, такий собі середнячок, тож радити не буду: далеко від вокзалу, з речами треба  йти пішки через увесь центр, та й не надто чистий.

Краще повернемося до міста. 

Спершу про плюси. У Гданську є річка! Це вже велика перевага! Ріка Мотлава мальовничо вписалася в старовинну архітектуру. До речі, Гданськ активно розбудовується і нові будівлі часто зводять у нео-готичному стилі. Ну де ще можна побачити скляні шпилясті будинки?

А ще на цій річці можна побачити розвідні мости. Тому не обов’язково їхати до Петербурга:)  Росіян у Гданську, до речі, теж чимало!

Розвідний міст

На березі Мотлави знаходиться знаменитий «Журав» - стародавня брама і портовий кран вкупі, дуже цікава споруда. Ця пам’ятка була збудована ще у Середньовіччя і є однією з візитівок Гданська. 

Журав

Взагалі все середмістя – це щось дуже особливе і не схоже на інші міста. Будинки тут, переважно, в готичному стилі, відразу відчуваєш, що ти на Балтиці. І на думку спадає мультик про Карлсона. Здається, на всіх тих кольорових шпилястих мансардах хтось живе.

А ще на Мотлаві є острів, де збереглися старі шпіхлери – спеціальні будівлі, де зберігали зерно. Виглядає все досить незвично і колоритно!

Ulica Długa – головна пішохідна вулиця Гданська. З красивою архітектурою і безліччю кав’ярень. Кожен будинок  особливий, тому гуляти тут можна довго, роздивляючись усе довкола. У давнину вулиця називалася Королівською дорогою. Тут знаходиться і ратуша головного міста. 

Під час Другої світової Гданськ був дуже пошкоджений. Але сьогодні центр відбудований. Тому навіть не віриться, що кілька десятиліть тому тут були руїни. Лише старі фотографії в центрі про це нагадують.

Ulica Długa

На сусідній вулиці – Маріацькій – височіє ще одна пам’ятка міста – Маріацький костел. Це найбільший у Європі храм, побудований з цегли, і є взірцем справжньої готики. На дзвіниці є оглядовий майданчик, але ми, на жаль, не встигли туди піднятися.

І в кадр мені лише трішки костел потрапив - такий він великий

Ще однією цікавезною готичною спорудою Гданська є Великий Млин, який також знаходиться неподалік центру на каналі Радуні. Кажуть, що він діяв з часів середньовіччя і аж до 1945 року. Крім того, що у млині мололи борошно, тут ще й діяла пекарня. 

Великий Млин

Навпроти Великого Млина знаходиться Малий Млин – готичне зерносховище. Поруч облаштовані відпочинкові зони з лавочками і фонтанами.

Малий Млин

А якими ж були розчарування від міста? Ну, по-перше,я думала, що середмістя значно більше. А виявилося, що за пару годин його можна обійти вздовж і поперек. До того ж, ми потрапили у Гданськ в сезон ремонтів доріг в центрі, так що багато вулиць були переритими. Загалом у Гданську, як тільки-но виходиш з центру, починається «совдепія». Вулиці нічим не відрізняються від наших, подекуди часто неохайні. У порівнянні з Краковом, Гданськ в цьому плані програє. Адже у Кракові більше помпезності та європейськості, я б сказала, і не лише в центрі. Ну але це зовсім не означає, що Гданськ не варто відвідувати. Звісно ж, варто!

А от до моря потрібно проїхатися електричкою до сусіднього Сопоту. Так вийшло, що ми їхали «зайцями»: сподівалися купити квитки у провідника, але провідник за всю дорогу до нас не підійшов. Контролер, на щастя, також :)

Сопотський вокзал зустрів парасольками :)

Сопот невеликий, але вартий уваги. Це класичне місто-курорт, яке дуже нагадує українські: безліч магазинів, кафе, людей, багато російськомовних, і навіть «гаряча кукурудза» на пляжі. Ну, може не кукурудза, але голосні продавці ходять. 

Центр Сопота

Незважаючи на те, що Балтійське море доволі холодне, людей тут як в Одесі: усі купаються, засмагають. Надворі +33 у серпні, отака вона Північ! Хоча мені вистачило лише ноги намочити, щоб вони замерзли. Та для місцевих це, напевно, тепло. Однак вода доволі брудна, зелена, з водоростями. 

Загалом Балтійське море мені дуже нагадало наше Чорне.

У Сопоті знаходиться відомий пірс (Molo w Sopocie) – найдовший на Балтиці, 650 м. Однак вхід на нього коштує 8 злотих, а людей стільки, що жодної нормальної фотографії у мене не вийшло. Думаю, сюди краще їхати в холодну пору року.

Тож, підсумовуючи, скажу коротко: будь-яке місто, де ви не були, варте уваги. Гданськ – не виняток. До того ж, тут я пробувала найсмачніший журек :) А ще для мене чомусь Гданськ – місто білих людей: ну дуже багато тут блондинів!

Назад до України ми верталися потягами: Гданськ-Варшава, Варшава-Хелм, Хелм-Ковель, Ковель-Львів. Маршрут повторювати не раджу, бо він ненормальний :)

При копіюванні тексту посилання на цей блог обов'язкове!