Rome - the capital of great Italy

«Усі дороги ведуть до Рима». Ми теж так подумали, тому купили акційні квитки на FlixBus. Через дві години їзди ідеальною автострадою ми прибули до італійської столиці.

Та після Неаполя Рим зустрів ще більшою спекою. Однак що було робити, коли в тебе лише два дні на Вічне Місто? Не сидіти ж у готелі! До речі, поселилися ми в надзвичайно затишному помешканні біля Ватикану – B&B RomAnticaRoma. Цей міні-готель розташований на 4 поверсі звичайного старовинного будинку. Очевидно, перероблений з колишньої квартири. Піднятися можна раритетним ліфтом, двері якого відкриваються вручну. А поряд по сусідству живуть звичайнісінькі римляни.

У Римі є метро, але в центрі воно мало чим допоможе: пам’ятки доведеться обходити пішки, а відстані там величенькі. Принаймі від нашого готелю не було сенсу користуватися транспортом, щоб побачити центр.

Оливкове дерево

Найперше, куди ми подалися – Ватикан. У найменшій державі дуже велелюдно, черги до музею були страшенно великими. Тож ми просто прогулялися площею і знову пішли в Італію :)

Площа у Ватикані

Недалеко від Ватикану на березі Тибру височіє Замок Святого Ангела. Надзвичайно гарна споруда з красивим мостом зі скульптурами навпроти.

Замок Ангела

Щоб подивитися на Рим згори, ми рушили до Piazza del Popolo. Це дуже красива площа, а над нею починаються сходи на пагорб з оглядовим майданчиком на площі Наполеона. Звідти відкривається чудова панорама на місто.

Від Piazza del Popolo починається багатолюдна вулиця з бутіками – Via del Corso. Ну, назва вулиці говорить сама за себе. Хоча ціни на Корзо у багатьох мережевих магазинах цілком притомі – такі ж, як і в інших європейських містах.

Не Корзо :)

Потрапляємо на знамениту Piazza del Spagna. Саме тут знаходиться відома на весь світ римська пам’ятка – Іспанські сходи. Ті, які можна побачити у фільмі «Римські канікули» з Одрі Хепберн. На сходах повно туристів з усього світу і найбільше, як і всюди – з Азії. До речі, на сходах заборонено їсти і курити.

Римські канікули :)

Наступний пункт нашого маршруту – Piazza Venezia. Вийшовши на цю площу, я була вражена красою і монументальністю білосніжної будівлі, яка переді мною відкрилася. Спершу ми подумали, що це точно італійський парламент :) Однак вияснилося, що це Вітторіано – помпезний пам’ятник на честь першого короля об’єднаної Італії Віктора Еммануїла ІІ. Але на сходах цієї будівлі навіть сидіти не можна.

Вітторіано

Тож, намилувавшись та нафотографувавшись, вирушаємо на оглядини Колізею, проходячи повз древній Форум. В Колізей ми не заходили: страшна спека і довгі черги відмовили нас від цього. 

Натомість, оглянувши цю цивілізаційну пам’ятку, ми вирушили на прогулянку затишними римськими кварталами.

Для мене Рим жовтогарячий, сонячний, теплий. Будинки тут яскраві, часто оповиті плющем та диким виноградом. 

А ще я не побачила жодного кота: місцеві гуляли лише з собаками. Хоча до того чула, що Рим – «котяче» місто. Ну так, це не Стамбул :)

Тибр

Дуже самобутнім римським місцем є острів на Тибрі. Коли дивишся на нього з берега, здається, що міст до нього веде у Середньовіччя.

Міст Ponte Fabricio

Зовсім забула про фонтан Треві. Це також одна з найвідоміших і найвідвідуваніших локацій Рима. Людей тут настільки багато, що добре роздивитися фонтан навряд чи вийде. Біля фонтана, до речі, теж не можна їсти. А ми саме купили паніні і шукали місце, де б пообідати. Чомусь по дорозі не траплялися нам лавочки. 

І от здаю лайф-хак: навпроти фонтана Треві є невелика церква з парканом. На сходах там відпочивають туристи, багато з них чимось перекушували. Біля фонтану завжди є муніципальна поліція. Остерігаючись штрафів за «неправильну трапезу», ми поцікавилися у муніципалів, чи можна їсти на сходах церкви. На що ті натякнули, що так: мовляв, церква ватиканська, ми за неї не відповідаємо. Тож від голоду ми були врятовані. 

До речі, зі сходів церкви у затінку фонтан можна краще роздивитися.

Вид на фонтан Треві зі сходинок храму

Щодо їжі, то в тратторії у Римі ми були всього раз, зате в якій! Це сімейний домашній ресторанчик, де працює чи не вся італійська родина. Відкриті вони лише на час обіду та вечері. Але смачнішої пасти карбонара я ніде не їла! Заклад зветься Il Ragno d'Oro («Золотий павук») і знаходиться біля метро Ottaviano.

Пожартували: спершу моя "карбонара" виглядала так :)

Весь інший час ми харчувалися продуктами із супермаркету. У Європі продаються готові мікси салатів з оливками, моцареллою тощо. А ще – смачну салямі та нарізаний пармезан.

Частина обіду

А от вода у магазинах, як і в багатьох столицях, дорога. Тому у Римі всі набирають питну воду у свої пляшки з фонтанчиків, які стоять по всьому центру.

Фонтан з питною водою

Рим – дійсно вічний! Тут гарно, затишно, велично, незабутньо, сюди хочеться повертатися. Пити каву, їсти сир і оливки, гуляти вздовж річки. Arrivederci, Roma!

Звичайно, побачити Рим за два дні - практично неможливо. Це місто, як і Париж - з тих, на які потрібен час, щоб осягнути масштаби і перейнятися атмосферою. Вихідні - хіба лише на перше знайомство. Та в будь-якому випадку, це місто залишається з тобою назавжди!

При копіюванні цього тексту посилання на блог обов'язкове!