Тестуємо безвіз: Вікенд в Угорщині

Коли у тебе вихідний, можна поїхати на рибалку чи шашлики, піти на каву чи в кіно, або ж присвятити цей день шопінгу і розвагам. А ми просто сіли на потяг і з’їздили в Угорщину, відвідавши два міста. Так, за один день це реально.  Тим більше, був привід - запровадження безвізового режиму з ЄС. Привіт, безвіз! :)

Наша мандрівка почалася з Чопа, куди ми прибули нічним потягом. Щоправда, довелося почекати на вокзалі ще пару годин, доки відкриється митниця. Щоб переїхати кордон, потрібно сісти на двовагонний потяг Чоп – Загонь. І тут перша несподіванка: квиток за 5 км прикордонного шляху коштує дорожче, ніж за 270 км від Львова до Чопа! Крім того, здивував сам вигляд квитків: раритет радянського зразка, написаний російською та німецькою мовами. Цей квиток, до речі, дійсний протягом чотирьох днів.

Контроль ми пройшли без проблем – за лічені хвилини. Прикордонники лише спитали, куди ми прямуємо і чи не веземо, бува, цигарки. «Транскордонний» міні-поїзд за 18 хвилин довозить нас в угорську Загонь – перше місто по той бік кордону. Тут одразу відчувається європейськість. Вокзал дуже акуратний, потяги на перонах – теж. 

Одразу сідаємо на Інтерсіті, що прямує на Будапешт, але вийти нам треба значно раніше. Потяг зручний, з кондиціонером та безкоштовним Wi-Fi. Вартість квитків дивилися ще вдома на сайті угорської залізниці, але купували безпосередньо на вокзалі, ажіотажу немає, місць повно. Можна розрахуватися карткою.

Через годину ми вже в Ньїредьгазі – сюди ми повернемося потім, а поки що робимо пересадку до омріяного Токаю.

Токай – це назва міста і регіону, який перебуває під охороною ЮНЕСКО. Славиться на всю Європу своїми білими винами, які роблять з "майже родзинок". Раніше я навіть не знала, що це настільки близько від України. І от в сьомій ранку ми вийшли на пероні токайського вокзалу. Одразу біля колії біліють винні підвали, а над ними зеленіють мальовничі виноградники.

Токайський вокзал

винні підвали

Pince - це підвал, bór - вино :)

До центру міста доходимо за півгодини, по дорозі милуючись річками. Тут їх дві – Бодрог впадає у Тису. Одразу від набережної починається центр містечка. Старовинні низькі будинки, костел та церкви, винотеки та червоні черепичні дахи роблять Токай дуже затишним. У центрі – на невеликій площі поряд зі статуєю Бахуса – знамениті винні підвали Ракоці, тепер це музей.

Підвали Ракоці

Будинки в центрі Токаю

І це також у центрі

Колоритно!

Також в Токаї вразила кількість велосипедів. Місцеві жителі – від старого до малого – полюбляють цей вид транспорту. У місті всюди є велодоріжки і велопарковки. Ми навіть у полі і біля лісу на самому кордоні бачили велодоріжку! Також у центрі помітили незвичайний автомат, який продає молоко на розлив! У пластикові пляшки. Такого раніше я ще не зустрічала в жодній країні.

Нагулявшись старовинними вулицями та зеленими виноградниками, повертаємося в Ньїредьгазу (Nyíregyháza). 

Виноградники

Ньїредьгаза – «обласний центр» регіону Саболч-Сатмар-Берег. І знаходиться всього за 70 км від України. До речі, місто відоме термальними басейнами і одним з найбільших зоопарків у Європі – Шошто. Але, на жаль, у нас не було часу його відвідати. 

Центр Ньїредьгази

Від залізничного вокзалу до центра міста – також близько півгодини пішки. Дорогою зауважуємо, наскільки чисті й охайні вулиці. Будинки в стилі «а-ля радянський соціалізм» не облуплені, як наші, а пофарбовані у різні кольори.  Жодного заскленого балкону – замість хламу мешканці зносять туди квіти у горщиках. Біля багатоповерхівок – баки для посортованого сміття. Цивілізація, одним словом.

Центр Ньїредьгази дуже милий. Здається, нічого особливого, але настільки все продумано для людей! Тут дуже багато дерев’яних лавок, фонтанів, квітів. 

Крилатий годинник

Навпроти варош газа – тобто, міської ради – величний костел. І всюди знову багато велосипедистів! У центрі також є великий торговий центр «Корзо», куди на закупи приїжджають і з Україні. Хоча суттєвих знижок ми не побачили: переважно все дорожче, ніж у нас.

Нагулявшись чепурними вулицями, розуміємо, що час повертатися додому. Знову йдемо на вокзал, звідки прямуємо на кордон. Ще одна ніч в поїзді – і ми вже вдома. Безмежно втомлені, але сповнені вражень. Хоча нам не звикати: вже їздили в одноденну подорож Молдовою та Румунією. Тому можу сказати з упевненістю: один день – це багато! І провести його можна з користю і приємністю!

Маршрут: Львів – Чоп – Загонь – Ньїредьгаза – Токай – Ньїредьгаза – Загонь – Чоп – Львів. Звучить страшно, насправді – цікаво і недалеко.

Дорога додому

Ми свідомо обрали мандрівку потягами, бо було обмаль часу. Хоча при бажанні можна добратися і автостопом, я думаю, принаймі до Ньїредьгази. Квитки на угорські потяги, які діють весь день, можна придбати в касі перед відправленням. Розклад і ціну квитків дивилися на сайті угорської залізниці. З англійською в Угорщині не дуже, але ми порозумілися :)

Додам також, що Угорщина - дуже демократична країна у плані фінансових вимог до подорожуючих. Країна встановила символічну суму - 1000 форинтів, тобто 3.25Є на кожен в'їзд.

А коли повернулися, дали інтерв'ю львівському сайту про нашу мандрівку.

При копіюванні цього тексту посилання на джерело обов'язкове!