ЛАЗУРОВЕ УЗБЕРЕЖЖЯ: ЧИ МОЖНА ВІДПОЧИТИ НЕ ЗА ВСІ ГРОШІ СВІТУ?

Не знаю, як для кого, але Лазурний берег для мене завжди був якимсь недосяжним і звучав якоюсь лакшері-мовою. Але я згадала, що і Кіпр колись вважала островом офшорів, яхт і олігархів, а в результаті поїздка туди стала однією з найбільш бюджетних. Тому вирішено: пора затестити Ніццу!

На Лазурку ми вирушили в несезон – і це лайфхак №1, як зекономити, адже квитки на літак, ціни на проживання цілком прийнятні. Попри те, що на календарі був грудень, на півдні Франції щодня було сонце і +18.

                                                            НІЦЦА

Головне місто Французької Рив’єри виявилося дуже затишним і не настільки великим, як я уявляла. Усюди ми пересувалися пішки, за винятком добирання з аеропорту та назад.

До речі, лайфхак №2 – як дешевше добратися з аеропорту в центр. Звісно, можна сісти на прямий трамвай, але квиток продають лише туди-назад і коштує він 10 євро. Але є і більш бюджетний варіант. Одразу при виході з зони прильоту звертаємо ліворуч і за декілька кроків опиняємося на трамвайній зупинці. Цей трамвай безкоштовний (для надійності можна перепитати у водія), їдемо ним дві зупинки до Grand Arenas. На цій зупинці є звичайні термінали для купівлі квитків і тут вже можна купити квиток за звичайною ціною. В аеропортових білетоматах такої опції просто немає 😊

Для поїздок треба  купити транспортну картку і поповнити її. Проїзд коштує 1,70 євро у міському та приміському транспорті Ніцці. На вході до трамваїв та автобусів її потрібно валідувати.

З чого починати ранок у Франції? Звісно, з кави та круасана! На мою думку, одна з найкращих пекарень Ніцци – це Bakery By Michel Fiori. Щоранку тут черга з місцевих, які приходять за свіжоспеченими багетами, пан-о-шоколя, круасанами та кішами.

Ще одна must to visit локація для мене – місцеві ринки. У Ніцці це став Libération market. Він знаходиться трішки далі від центру. І це просто рай для любителів естетики і французької атмосфери! До речі, базари тут відчиняються з 7:00 і працюють лише до першої години дня.

Є в Ніцці і більш туристичний базар – Cours Saleya. Але і ціни там вищі, і автентики менше, адже там більше сувенірів, аніж продуктів, та і місцевих немає.

А от Англійська набережна – справжня  гордість Ніцци. Це 7 км променаду вздовж Середземного моря. Тут можна зустріти безліч велосипедистів та людей на пробіжках. А ще це найкраще місце, аби споглядати, як злітають або заходять на посадку літаки. Особливо це красиво на заході сонця.

А ще на набережній Ніцци є багато синіх стільців. Це вже символ цього міста. Є навіть пам’ятник цьому легендарному кріслу.

А найвищий оглядовий майданчик розташований на пагорбі Colline du Château. Туди можна піднятися як сходами, так і безкоштовним громадським ліфтом, як у Монако. Та під час мого візиту ліфт не працював.

З одного боку відкривається панорама на центральну частину Ніцци та Англійську набережну, з іншого – на порт з яхтами.

                                                           МАНТОН

Сюди за 20-30 хвилин можна доїхати потягом з центрального вокзалу Nice-Ville. Ми сіли на потяг, який їхав до італійського міста Вентимілья. Через Ніццу потяги проходящі, тож треба не переплутати напрямок. А все, що їде в Монако або Італію – довезе і до Мантона.

Мантон розташований на межі з Італією, це останнє французьке місто на кордоні. Тож італійську мову тут можна часто почути. До речі, ніццький діалект – нісуа – він теж більше подібний до італійської. Вікіпедія каже, що нісуа – діалект лігурійської мови, якою розмовляють у північно-західній Італії.

Мантон вважається столицею лимонів. Щороку у лютому тут проводять цитриновий фестиваль. Лимони в місті повсюди – у сувенірних і косметичних крамницях, кондитерських магазинах. А Maison Herbin – магазин, що спеціалізується на крафтових конфітюрах, половина з яких виготовлені з цитрусових. До речі, їхню продукцію безкоштовно можна продегустувати при вході.

Звичайно, в Мантоні також є ринок, де, серед іншого, є просто велетенські вітрини з сиром та вином. Франція ж!

Неподалік ринку – Plage des Sablettes, звідки той самий найкращий інстаграмний вид на місто. До речі, в грудні ще були відчайдухи, які купалися в морі, бо біля берега дуже мілко, тож і вода тепла.

Основна частина старого міста розташована на пагорбах. Тому гуляти старовинними вулицями в Мантоні одне задоволення. А неочевидною локацією для того, аби насолодитися краєвидами, є місцевий цвинтар на верхівці гори. Тихо, спокійно і красиво!

Ми провели по пів дня в Монако і Мантоні, хоча і це місто, і князівство заслуговують, аби там без поспіху погуляти цілий день.

                                                                       ЕЗ

Це справжнє середньовічне селище на високій горі над морем усього за декілька хвилин їзди від Ніцци. Кажуть, влітку тут просто не пройти через натовпи туристів. А от взимку – порожньо, тож це просто ідеальна локація для фотосесій!

З Ніцци сюди їде автобус №82 або №602 з автостанції Vauban. Квиток з транспортною карткою Ніцци коштує 1,70 євро.

Чому варто їхати автобусом, а не потягом? Тому що залізнична станція Ез знаходиться внизу на березі моря, а саме селище на горі. І треба буде дуууже довго йти догори, ну то хіба маєте час і натхнення на хайкінг.

Але ми були в Ез на початку зими, коли дні короткі (відпустка теж!), тож хотілося встигнути все!

До речі, саме в Ез розташований відомий парфумерний завод Fragonard. Там можна безкоштовно взяти екскурсію і купити парфуми та косметику у їхній фірмовій крамниці. Справжні потужності виробництва на заводі не показують, але виставкові зали демонструють увесь процес не менш цікаво. Всередині знімати щось на камеру зась.

                                      ВІЛЬФРАНШ-СЮР-МЕР

Між Ез та Ніццою знаходиться ще одне не меш прекрасне містечко – Вільфранш-сюр-Мер. Тому було гріх не заїхати і сюди. Від автобусної зупинки до центру міста спускаєшся з пагорба через приватний сектор. Тут можна підгледіти, на яких віллах живуть місцеві французи, та помилуватися морськими краєвидами.

Однією з найцікавіших локацій є місцева цитадель. І саме в цьому старовинному замку розташована мерія міста! На подвір’я можна вільно зайти, тут є оглядовий майданчик та музей.

Машина мера :)

Насправді все цікаве у Вільфранш-сюр-Мер можна обійти за годину. Тут різнокольорові будинки в центрі, які трохи нагадують ті, що бачили в Мантоні. А найбільш відомою вулицею Вільфранша є вулиця Обскюр XIV століття. Ця вулиця нагадує темний середньовічний тунель, в якому дуже атмосферно.

Завершити насичений день ми вирішили на місцевій набережній, де взимку були єдині ресторани, які працюють. І це було найкращим рішенням! Адже навіть в грудні пити вино і їсти морепродукти на Лазуровому узбережжі – це краще, ніж мерзнути вдома.

І така подорож цілком доступна завдяки лоукостерам і низьким цінам у несезон – у цьому я точно переконалася.

Просто зупинка електрички :)